Стан банківського сектору України з точки зору теорії рефлексивності Джорджа Сороса

Дана тема особливо актуальна в поточній економічній ситуації в Україні. Глобальна економічна криза і, економічна криза нашої держави зокрема, дають змогу чудово продемонструвати теорію рефлективності Д. Сороса в дії, адже в даній ситуації маємо великі відхилення від точки ринкової рівноваги.
Ринкова рівновага на якій побудована економічна теорія, на думку Д. Сороса, в реальному житті спостерігається вкрай рідко. Конфігурації кривих попиту і пропозиції не можуть вважатися незалежними данними, так як ці обидві категорії включають в себе очікування учасників щодо подій, які, в свою чергу, обумовлені цими очікуваннями. Рішення про купівлю або продаж приймаються на основі очікування цін в майбутньому, а ці ціни залежать від прийняття в поточний момент рішень про купівлю або продаж. Немає ніякої гарантії, що фундаментальні рушійні сили відкоректують спекулятивні скачки. Так само вирогідно і те, що спекуляції змінять умови попиту і пропозиції, які вважаються фундаментальними.
Задачею даного дослідження є демонстрація кризи банківського сектору України, яка виникла через недосконале розуміння реальності учасниками ринкового процесу. Відповідно до останніх офіційних данних НБУ показник миттєвої ліквідності становить 55,1% (за нормативом Н3 — 20%), поточної ліквідності — 79,3% (за нормативом Н4 — 40%), короткострокової ліквідності — 37,8% (за нормативом Н5 — 20%). Адекватність основного капіталу — 9,99% (за нормативом Н2 — 4%). Наведені цифри свідчать про те, що банківська система України — це один із секторів вітчизняної економіки, який розвивається найбільш динамічно.
Дану економічну ситуацію не в силах описати класична економічна теорія в повній мірі, але поточний стан економіки України, в тому числі і банківського сектору, чудово описується теорією рефлексивності Д. Сороса. Цілком очевидно, що штучно погіршуючи ділові настрої, зацікавлені структури намагаються знизити вартість об’єктів банківського сектору. Капіталізація більшості українських банків на фондовому ринку зараз менша, ніж вартість їх реальних активів.
Отже, реально була порушена ринкова рівновага шляхом інформаційного впливу на учасників процессу, які діють згідно свого суб'єктивного сприйняття реальності і, відповідно, змінюють стан банківського сектору. Як наслідок, отримана різниця між реальністю і сприйняттям її учасниками соціально-економічного процессу. Навіяний негативний діловий настрій почав впливати на реальні фундаментальні умови банківського сектору. Таким чином, утворилась реальна економічна криза, створена для купівлі по заниженим цінам українських фінансових установ, а також інших об'єктів економіки. Як висновок, можемо зазначити, що для запобігання подібних ситуацій необхідно контролювати економічний інформаційний фон, а також мати резерви для підтримки ліквідності.